Чим займаються військові адміністрації Донецької області. Релоковані та прифронтові

До початку повномасштабної війни на Донеччині з 46 об'єднаних територіальних громад (ОТГ) 10 управлялися військово-цивільними адміністраціями (ВЦА). Перші ВЦА були створені в регіоні ще у 2015 році за президента Петра Порошенка, щоб забезпечити безпеку та життєдіяльність прифронтових громад в умовах АТОЮ, та «обнулити» самоврядування у тих містах та районах, де склад депутатського корпусу був відверто колаборантським.

Після 24 лютого 2022 року та запровадження в Україні режиму воєнного стану всі ВДА були перетворені на військові адміністрації (ВА). На Донеччині останні перетворення припали на квітень 2025 року. Тоді на півдні регіону указом президента було створено 10 ВА, серед яких Маріупольська та Волноваська міські військові адміністрації. ВА стали наступним етапом еволюції військово-цивільних адміністрацій. Вони відрізнялися від попередників правовим режимом – не АТО, а війна; і географією – ВГА були локальним експериментом на сході, а ВА – загальнодержавна вертикаль, розгорнута по всій країні.              

На чолі вертикалі

Головним органом, який представляє функції держави на території Донецької області, є сьогодні обласна військова адміністрація (ОВА) на чолі з Вадимом Філашкіним. Вона організовує, спрямовує та координує всі процеси на Донеччині. Територіально ОВА розташовується у Краматорську, який після Донецька та Маріуполя став уже третім місцем дислокації донецької обласної влади. За словами самого Вадима Філашкіна, він та його заступники працюють у місті, проте кілька департаментів обладміністрації ще на початку повномасштабного вторгнення РФ були релоковані у Дніпро. Специфіка управління областю після початку війни ускладнюється бойовими діями та тим, що близько 80% території окуповані росіянами. Із 52 міст Донецької області 37 перебувають під окупацією.

Незважаючи на те, що у квітні 2026 року ворог помітно знизив темпи окупації, захопивши менше 0,2% території регіону, ситуація залишається вкрай складною. За відсутності істотного просування піхоти окупанти активно бомбардують міста Слов'янсько-краматорської агломерації з повітря. Багатотонними керованими бомбами вони розбивають квартали, руйнують логістику та роблять населені пункти непридатними для життя. Тому в умовах важкої гуманітарної ситуації ключовими завданнями ОВА є підтримка, наскільки це можливо, життєдіяльності прифронтових громад. Це евакуація населення, особливо сімей із дітьми із небезпечних зон.

Друге завдання – підтримання життєздатності інфраструктури ЖКГ. У регіоні великі проблеми із водопостачанням. Вода у кращому разі подається за графіком, а у багатьох населених пунктах її просто нема. Регулярно фіксуються масштабні пошкодження газових мереж. У Миколаївці через російські обстріли подачу газу взагалі було повністю зупинено.

Іншим найважливішим завданням ОВА є підтримка частин та підрозділів ЗСУ, які тримають оборону України на території Донецької області. Схвалення фінансової допомоги воїнам відбувається на засіданні Ради оборони області. Після чого гроші перераховують військовим, які купують на них засоби РЕБ, БПЛА та FPV-дрони. За підсумками минулого року силами обласного та місцевих бюджетів військовим було направлено понад 4,1 млрд. грн. З початку 2026 року на потреби ЗСУ на Донеччині вже виділено сотні мільйонів гривень.

Ще одна пряма функція ОВА – взаємодія та контроль за діяльністю сільських, селищних та міських ВА, як тих, що знаходяться на території Донецької області, так і релокованих за її межі.

Прифронтові ВА

Основний тягар вирішення проблем прифронтових громад Донецької області лежить на сільських, селищних та міських військових адміністраціях, які розташовані на території регіону. Прифронтові ВА – основні «робочі ковзани» у реалізації завдань, які ставить ОВА.

Одним із головних напрямів у роботі прифронтових ВА є організація обов'язкової евакуації населення з територій, які знаходяться під  обстрілами. За даними голови Донецької ОВА, на території області, підконтрольній українській владі, на кінець минулого місяця проживало близько 154 тисяч осіб, з них понад 8,8 тис - діти. У громадах, які віднесені до зони активних бойових дій, залишалося 8 тисяч жителів, з яких 6 — діти. Наприклад, у Дружківці, незважаючи на постійні обстріли, було близько 7500 осіб.

У Слов'янську голова міської ВА Вадим Лях постійно прискорює евакуацію дітей. На середину квітня там все ще перебувало 34 дитини. Загалом у Слов'янській громаді на 26 квітня, згідно з коментарем Ляха «Суспільному», залишалося близько 4 тис. осіб.

Через постійні обстріли дронами та КАБами дуже складно проходить евакуація з Добропілля. Іноді евакуаційні групи самі стають цілями російських FPV-дронів. Незважаючи на зусилля місцевої ВА сотні мешканців, особливо похилого віку залишаються у місті. Для тих же, хто виїхав із громади, організовуються гуманітарні хаби за межами області. Вони функціонують у Дніпрі та Павлодарі. Також міська ВА Добропілля тісно співпрацює з хабами Мангуша (у Києві) та Сартани (у Львові).

Поряд з евакуацією, одним з ключових завдань прифронтових ВА є забезпечення життєдіяльності громад та підтримання мінімально необхідної, наскільки дозволяють умови безпеки, роботи комунальних служб. Не секрет, що комунальники, ризикуючи своєю життям, виїжджають на ліквідацію аварійних пошкоджень. Однак при цьому є території, де рівень небезпеки настільки високий, що проведення робіт там просто неможливе.

Так, ситуація з водопостачанням в області критична та близька до гуманітарної катастрофи. Наприкінці березня 2026 року російські війська зруйнували греблю на річці Сіверський Донець поблизу Райгородка, що поставило під загрозу роботу каналу «Сіверський Донець – Донбас». У Слов'янськ, Краматорськ, Дружківку вода подається за графіком, а в низці місць — з перебоями чи повністю відсутня. У населених пунктах, де немає централізованого водопостачання, здійснюється організоване підвезення питної та технічної води. У Слов'янську експлуатуються та вводяться в дію свердловини технічної води та встановлені модульні системи очищення методом зворотного осмосу. У Добропіллі завдяки співпраці ВА та благодійного фонду «Схід SOS» відкрили бювет із безкоштовною водою.

Дуже складна ситуація з електропостачанням. Через російські дронові удари та артилерійські обстріли прифронтових районів частина споживачів у Донецькій області регулярно залишається без світла. Енергетики (ДПЕК) приступають до ремонту лише тоді, коли це дозволяють умови безпеки. Проте окремі ВА Донецької області самостійно вирішують проблеми енергозабезпечення. Наприклад, Черкаська селищна військова адміністрація повністю забезпечила цього року мешканців громади електро- та водопостачанням оснастивши об'єкти критичної інфраструктури, соціальної сфери та мобільного зв'язку генераторами.

На плечі прифронтових ВА Донецької області лягає і безліч інших проблем, пов'язаних із життєдіяльністю громад. Це видача гуманітарної допомоги, її адресна доставка до місць, де бойові дії є досить інтенсивними, підтримка системи охорони здоров'я, особливо забезпечення роботи екстреної медицини.

В умовах бойових дій головним медичним хабом Донецької області є Краматорськ. З 46 об'єктів охорони здоров'я, що підпорядковуються ВА Краматорської громади, 21 будівлю пошкоджено обстрілами, три об'єкти зруйновано повністю, ще 22 заклади вціліли. Базові медичні послуги у Краматорській громаді надає міський центр первинної медико-санітарної допомоги, до якого входять 13 амбулаторій.

Під час війни роль первинної ланки суттєво зросла — через обмежений доступ до очного лікування та збільшення навантаження на медпрацівників. Деякі прифронтові ВА, примудряються навіть економити на витратах на охорону здоров'я, використовують фінансову допомогу міжнародних партнерів, таких як: EMERGENCY, Міжнародний медичний корпус, Червоний крест, Бюро Всесвітньої організації здоров'я в Україні, UNICEF. Так, Олександрівська селищна ВА за минулий рік отримала допомогу на суму 12 мільйонів 746 тисяч гривень у вигляді мобільних пунктів здоров'я, автомобіля, генераторів, медичного обладнання, меблів, медикаментів. А EMERGENCY взяла на себе ще й витрати на заробітну плату фельдшерів.

Крім життєзабезпечення своїх громад, найважливішим пріоритетом роботи прифронтових ВА є допомога Силам оборони України. Вони діють як зв'язуюча ланка між цивільними ресурсами та військовими потребами і виступають логістичним та фінансовим тилом підрозділів воюючих «на нулі». Після того як наприкінці 2023 року з місцевих бюджетів вилучили «військовий ПДФО» можливості громад зменшились, але фінансування йде через інші механізми. Найпоширеніший – субвенція із місцевого бюджету. Військові пишуть запит до ВА, потім її керівник приймає рішення і кошти перераховуються на рахунок конкретної військової частини. Джерела цієї субвенції – залишки коштів від місцевих податків (земля, нерухомість та ПДФО цивільних). Крім того, існують і цільові програми підтримки, наприклад, «Підтримка ТрО» або «Безпечне місто», куди закладається бюджет на рік. На ці кошти через Prozorro ВА сама закуповує дрони, системи РЕБ, зарядні станції, генератори.

Новим напрямом у роботі ВА став антидроновий захист доріг: встановлення сіткових екранів уздовж трас, закупівля стаціонарних станцій РЕБ для захисту «швидких» та евакуаційних автобусів. Так, Слов'янська ГВА має намір придбати 10 пристроїв РЕБ, які будуть глушити радіосигнали та захищати об'єкти громади від дронів.

Серед прифронтових громад лідером допомоги Силам оборони України стала Краматорська ГВА. Минулого року вона виділила на потреби армії із бюджету 361,7 млн. грн. Із них 79,9 млн. грн. направили на фінансування 24 звернень, що надійшли від військових частин протягом року. Для захисників купували безпілотники, системи радіозв'язку, засоби радіоелектронної боротьби, автозапчастини та оплачували ремонт техніки.

Ще 200,5 млн. грн. витратили на будівництво оборонних фортифікацій у громаді — закуповували будівельні матеріали, антидронові сітки, загороджувальні піраміди та оплачували будівельні роботи. Тим не менш, у загальнообластному рейтингу допомоги Силам оборони України за підсумками минулого року перше місце посіла релокована у Дніпро Бахмутська міська ВА. Вона направила на потреби захисників України 452,3 млн. грн. із яких 23.7 млн. грн. було перераховано на запити військових, а ще 410.5 млн. грн. було віддано до обласного бюджету та ОВА вже сама визначала пріоритети допомоги військовим.

Релоканти

Після окупації своїх громад багато військових адміністрацій Донецької області опинилися у ролі релокантів, переїхавши за межі регіону. Більшість із них знайшли собі притулок у містах сусідньої Дніпропетровської області: Дніпро, Павлоград, Самар, Кам'янське. Загалом реально встановити їх точне місцезнаходження досить складно. Більшість із них на своїх сайтах або взагалі не повідомляють  адреси, або вказують адресу на окупованих територіях. Лише Маріупольська міська військова адміністрація  вказала тимчасову адресу – місто Дніпро.

Власне, саме функціонування органів влади окупованих громад – це насамперед збереження правового статусу громади. Таким чином, вона продовжує існувати як адміністративно – територіальна одиниця. Цим держава дає виразний сигнал, що Україна не відмовляється від своїх територій та продовжує підтримувати зв'язок із жителями, які вимушено залишили свої будинки.

Переміщені ВА мають власні бюджети, які дозволяють виконувати мінімальні управлінські функції, підтримувати внутрішньо переміщених осіб (ВПО) та Сили оборони. Бюджети цих ВА практично позбавлені власної податкової бази та на 90% залежать від державних дотацій.

Головна стаття витрат на переселенців у всіх релокованих ВА Донецької області – надання матеріальної допомоги ВПО, підтримка ветеранів та членів їхніх сімей та фінансування центрів гуманітарної допомоги. Для переселенців з Донеччини ВА відкрили 102 гуманітарні хаби у дев'ятнадцяти областях. У них різна географія: Дніпро та міста Дніпропетровської області, Київ та Київська область, Запоріжжя, Черкаси, Полтава, Львів, Хмельницький, Харків, Чернігів та ін.

Найбільша кількість гуманітарних центрів – 22 під назвою «ЯМаріуполь», відкрито Маріупольською МВА. Там маріупольські переселенці можуть отримати гуманітарну, психологічну та юридичну допомогу. В Одесі, Києві, Запоріжжі, Дніпрі, Львові, Вінниці та Рівному також працюють побутові центри «ЯМаріуполь.Турбота», де можна отримати послуги стоматолога, перукаря та лікаря, працюють пральня, кімната матері та дитини, є швейні майстерні, дитячий простір тощо. Загалом за підсумками 2025 року Маріупольська ГВА на закупівлю продуктових наборів, матеріальну допомогу ВПО утримання гуманітарних центрів витратила близько 60% свого бюджету.

11 гуманітарних хабів «З Бахмутом у серці» Бахмутської МВА обслуговують близько 30 тисяч ВПО. Вже за перший квартал 2026 року вони надали допомогу бахмутцям на суму близько 10 млн. грн. та передали ВПО 9900 продуктових наборів. У 10 містах України відкрито «Соціальні гардероби», де люди можуть отримати одяг, взуття та предмети першої необхідності, а також безкоштовні послуги перукаря, швачки і навіть масажиста. Як зазначають у Бахмутській ГВА, попри зменшення бюджету вони не планують закривати свої гуманітарні майданчики.

Уменьших  громад і бюджетних можливостей у рази менше. У Селидівській МВА, наприклад, відкрито три Центри підтримки ВПО «Селідово.UA», які працюють у Петропавлівській Борщагівці Київської області, Кам'янському Дніпропетровській області та Нововолинську Волинської області. У Гродівськіої та Удаченської селищних ВА Покровського району, Мирненській селищній ВА Волноваського району працюють по одному Центру гуманітарної допомоги. Вони розташовані у містах сусідньої Дніпропетровської області.

Проте чи всі переселенці задоволені роботою гуманітарних центрів. ВПО відзначають складнощі з отриманням допомоги через необхідність особистої присутності, черг, що важко для людей похилого віку або маломобільних груп, вимогливості до документів. Залежно від регіону, види та обсяги допомоги різняться, що викликає невдоволення у тих, хто отримує менше. Іноді «соціальна підтримка» часто обмежується лише продуктовими наборами. Але найбільш чутлива для ВПО проблема – житло. У «житловому питанні» підходи релокованих ВА Донецької області відрізняються. Багато залежить від бюджетних можливостей громади та особистості керівника, а точніше від його здібностей «достукатися» до українських та міжнародних спонсорів.

Наприклад, Маріупольська ВДА за допомогою уряду Франції та Міжнародної організації з міграції у травні минулого року відкрила комфортабельний гуртожиток для переселенців на 192 родини. Тепер у планах голови ВДА Вадима Бойченка будівництво соціального житла для маріупольців у Білій Церкві, Чернівцях, Києві, Львові Запоріжжі та Кропивницькому. У Білій Церкві планується звести житловий комплекс «Маріупольський квартал». Це рішення для маріупольців, які втратили житло і не мають власного будинку. Серед його переваг — орендна плата, яка має бути значно нижчою від ринкової на рівні 5-6 тис. грн., можливість оформлення субсидії для ВПО, а також часткова або повна компенсація витрат від держави. Таким житлом людина чи сім'я можуть користуватися все життя, проте не зможуть його приватизувати чи передати у спадок. Як зазначають у Маріупольській ГВА, гроші, які отримуватимуть від оренди житла, спрямовуватимуться на будівництво нових будинків. У лютому 2026 року Вадим Бойченко та міський голова Львова Андрій Садовий підписали меморандум про будівництво соціального житла для переселенців. У Львові на земельній ділянці близько 1 га. планується збудувати 500 квартир для переселенців, військових, ветеранів, медичних працівників, сімей загиблих захисників України.

Бахмутська МВА має намір збудувати соціальне житло для переселенців у Рівненській області. Проект «Сталева мрія Бахмут-Гоща» – партнерський. У його реалізації бере участь "Метінвест". У три черги до 2028 року планується звести 140 квартир. ВА виділила зі свого бюджету 80 млн. грн. Інші 623,8 млн. планується покрити за рахунок міжнародних партнерів.

Є «намітки» на будівництво соціального житла  для переселенців у Селидівській МВА. Сьогодні ведеться робота над отриманнмя земельних ділянок під будівництво у Львівській та Одеській областях, виділено гроші на розробку проєктно-кошторисної документації.

У Шаховській сільській військовій адміністрації є бажання будувати соціальне житло, але немає можливостей і там сподіваються на партнерську міжнародну допомогу. Тим не менш, сільська ВА, що переїхала до Черкаської області, має плани відкрити для переселенців із громади гуртожиток на 90 місць у селі Кропивна Золотоніського району.

Втім, більшість із релокованих ВА Донецької області акцентують увагу на вирішенні інших завдань. У їхніх бюджетах одна з головних статей видатків – надання матеріальної допомоги вимушеним переселенцям зі своїх громад. Це гроші на лікування, підтримка багатодітних сімей, дітей-сиріт, сімей військовослужбовців, сімей загиблих військовослужбовців, допомогу за поранення, на реабілітацію та оздоровлення дітей, допомогу на народження дітей, на поховання мешканців громади.

Кожна з ВА має свої пріоритети. Наприклад, Вугледарська ГВА акцент зробила на матеріальній допомозі ВПО, які мають суттєві проблеми зі здоров'ям. У Соледрській ГВА найбільші суми витрат на підтримку ВПО також стосувалися матеріальної допомоги уразливим категоріям на вирішення соціально-побутових питань. У Волноваській ГВА найбільші суми витрат пов'язані з дітьми. Це надання одноразової матеріальної допомоги дітям до 17 років та відшкодування вартості путівок до дитячого центру «Перлина Донеччини», що функціонує на базі оздоровчих закладів Закарпатської області.

Займаються в релокованих ВА та організацією освітнього процесу, що відбуватиметься в дистанційному режимі. А ось Маріупольська ГВА, яка фінансує шість закладів, для учнів двох шкіл організувала офлайн навчання. На базі Маріупольського університету, що знаходиться сьогодні у Києві, старшокласники спеціалізованої школи №66-ї та ліцею №48 отримали можливість навчатися у чотирьох класах. Загалом на дві школи набрали 13 дітей, усі вони з Маріуполя.

За роки повномасштабної війни з'явилися цікаві приклади співпраці тилових громад України та закордонних муніципалітетів із прифронтовими та релокованими громадами Донецької області. ВА окупованих громад Донецької області активно беруть участь у національному проєкті «Пліч-о-пліч: Згуртовані громади». Наприкінці квітня на Другому міжнародному форумі згуртованості, що проходив у Києві, Часовоярська міська ВА підписала меморандум про співпрацю з Миронівською міською громадою Київської області, Костянтинівська МВА – зі Знам'янською міською громадою Кіровоградської області, Бахмутська МВА – з Полтавською міською Крім того, були підписані й міжнародні угоди. Сіверська, Званівська та Мангуська громади – з трьома муніципалітетами Чехії, а Мар'їнська та Мирненська громади – з двома муніципалітетами Польщі.

Проте, деякі громади не лише приймають допомогу, а й у міру сил намагаються ще й самі допомогти колегам. Так Сіверська МВА в рамках проєкту передала евакуйоване із закладів освіти Сіверська комп'ютерне обладнання школам Мукачівської міської громади. А Бахмутська ГВА передала для оновленої Початкової школи №1 Гостомеля шкільний автобус, понад 300 одиниць освітнього обладнання та комп'ютерної техніки.

Не лише допомогою переселенцям обмежується діяльність релокованих ВА Донецької області. Частину коштів, що надходять від держави на їх утримання, вони можуть витрачати на потреби Сил оборони України. Головна умова заявки – щоб конкретна бригада чи підрозділ були юридично зареєстровані в громаді або захищали країну на її території. Як повідомляє, «Вільне радіо», за підсумками 2025 року релокована Кальчицька сільська ВА, перерахувала на потреби ЗСУ 80% свого бюджету, ставши лідером у процентному відношенні серед ВА Донецької області. Зі свого бюджету вона передала Силам оборони України 92,5 млн.грн. З них 35,5 млн. грн. вона виділила на фінансування 13 запитів від військових частин – зокрема на купівлю дронів та комплектуючих до них. Ще 59,7 млн. грн. віддали до обласного бюджету

Щоправда, сам механізм, коли релоковані ВА, одержують дотації з держбюджету, відправляють їх у вигляді субвенцій до обласного бюджету і лише потім ОВА направляє ці кошти до ЗСУ, викликає в деяких експертів питання, пов'язані з відповідністю такої схеми пріоритетності та швидкості потреб фронту.

Одне із найбільш дискутованих питань, пов'язаних з діяльністю релокованих ВА – високі витрати на їх утримання. Є претензії громадськості до високих зарплат керівників та їх заступників, ефективності використання коштів. Не секрет, що за рахунок бюджетних коштів ВА, які перебралися за межі регіону, купували автомобілі, на сотні тисяч гривень купували ручки, блокноти, брелоки, виготовляли поліграфічну продукцію. Звичайно, під час війни ці факти викликають законне занепокоєння та заклики до мінімізації державних витрат на їх утримання. Деякі «гарячі голови» вважають, що релоковані ВА лише створюють видимість роботи, за яку отримують зарплату. Вони пропонують передати їх функції, а головне – фінанси місцевим адміністраціям, де реєструються ВПО, а гуманітарні питання віддати до відання громадських благодійних організацій та активістів. Але це питання спірне, і воно залишається відкритим.